Мабуть кожен із тих, хто читає зараз ці рядки, неодноразово стикався із заяложеною фразою, що стан сучасного католицького літургійного співу в Україні геть катастрофічний. Що ж, тут немає жодного згущення фарб – факт цей більш-менш очевидний і доказів не потребує. Проте від того, що ми зараз долучимося до хору плакальників «над річками вавилонськими», нічого не зміниться. Хіба що бідкання стануть масовішими і тому більш гучними.
Можна, звісно, скерувати зусилля на вияснення, чому так сталося. І хоча це не дуже продуктивний крок, повністю уникнути його не вдасться. Проте здається більш розумним зайнятися не обговоренням причин виникнення такої ситуації, а практичним вирішенням проблеми. Тобто створенням пісенника, придатного для використання на Месі.
Яким він має бути, цей пісенник? Які розділи повинен містити? За якими критеріями можна визначити, літургійна пісня чи нелітургійна? Перелік питань можна продовжувати і продовжувати. Частина відповідей на питання, які нас цікавлять, існує, просто вони розсипані по різних виданнях та документах. На частину доведеться давати відповідь самотужки. З’ясувати їх можливо, хоча й не завжди можна дати однозначну відповідь.
Шукати ці відповіді будемо разом. Це не буде просто і безболісно, але врешті-решт, шановні католики, треба усвідомити, що жоден чарівник з країни Оз цього за нас не зробить. Ті, кому тема літургійного співу байдужа, можуть сміливо цю статтю – та й усі наступні з цього циклу – взагалі не читати. Запрошуємо лише тих, хто не боїться роботи, бо її буде чимало. Маємо надію, що проєкт буде інтерактивний. Не спробувавши, не дізнаєшся…
У ньому плануємо обговорити низку питань, присвячених різним аспектам літургійного співу; такий-сякий приблизний план дій вже намічений. Якщо у вас, читачі та співавтори, виникнуть питання, яких немає у плані, будемо їх теж розглядати. Після цього будемо формувати пісенник.
Перед тим, як щось починати, треба якомога чіткіше сформулювати задачу. Цим ми у першу чергу і займемося. Є три основних принципи інженерної роботи, скеровані на досягнення позитивного результату. Ось вони: 1. Задач, які взагалі не мають розв’язання, не буває. Рішення, можливо, буде частковим, але воно існує. 2. Правильно сформульоване завдання – це вже половина успіху. 3. Насправді вирішальне значення мають не талант чи везіння, а наполегливість.
У романі братів Стругацьких «Кульгава доля» один із героїв сказав: «Який сенс говорити про майбутнє? Про майбутнє не говорять, майбутнє роблять». Тож давайте спробуємо разом робити це майбутнє.
Планується публікувати по одній статті, присвяченій конкретній темі, раз на тиждень, у четвер. Якщо обставини змусять відступити від розкладу, про це буде повідомлено попередньо. Тож до четверга!
Анатолій Оліх
