Гімн французьких францисканців

Що ми про нього знаємо? Це – найвідоміший адвентовий григоріанський літургійний спів.

Найвідоміший – це точно. Тобто без усяких там «один із». Абсолютно, стовідсотково «най-най», повна гегемонія.

Адвентовий – тут теж без сумнівів. Хоча ні: майже без сумнівів, бо на Різдво його теж виконують. Європа в цьому питанні неперебірлива, і багато співів, разом із нашим, використовуються в обидва періоди.

Григоріанський – з цим уже гірше. Є певні підозри, хоча більшість рис, притаманних григоріанському хоралу, тут присутні.

Те ж саме, навіть у більшій мірі, можна сказати про літургійність. Ніби теж усі потрібні ознаки є, але й сумнівів не бракує.

Історія цього гімну дуже туманна. Слова його були написані, як стверджують дослідники, десь у проміжку між XII та XV століттям (однак є мова і про IX століття), хоча вперше їх опублікували в кельнському «Psalteriolum Cantionum Catholicarum» у 1710 р. Це було вже 7-е видання цього збірника піснеспівів, тобто в попередніх шести його не було. Довгий час місцем першої публікації вважалася Португалія, але потім виявилося, що посилання на лісабонський месал було містифікацією англійських дослідників середини ХІХ ст. Авторство станом на сьогодні приписують французьким францисканцям (див. нижче).

В 1844 р. гімн потрапив у величезну збірку «Tesaurus Hymnologicus» німецького дослідника Германа Адальберта Даніеля, і саме з цієї книги гімн став відомим Джону Мейсону Нілу, перекладачу з латини і греки, автору численних гімнів, англіканцю, який ввів його в обіг цієї церкви і переклав на англійську. З цього моменту почалася тріумфальна хода цього гімну по Європі, Новому Континенту та по всіх англомовних країнах.

Текст гімну базується на славнозвісних 7 адвентових «О-антифонах» папи Григорія Великого, але парафразовані вони надзвичайно довільно. До того ж, із невідомих причин були створені всього 5 стовпчиків, тобто 2 взагалі викинули. Порядок їх теж переплутаний: 7-3-5-4-2. Загалом є кілька латинських версій тексту, але при перекладі ми дотримувалися саме цього варіанту, з найпершої публікації.

Саме в англійському варіанті текст зустрівся із мелодією, яку зараз знає увесь світ. Мелодію цю зараз приписують французьким францисканцям і датують XV століттям: в 1966 р. Мері Беррі, британська музикознавиця, знайшла її у французькому рукописі XV ст. Проте зауважимо, що мелодія у французів була до абсолютно іншого тексту.

Опублікований у відомому нам поєднанні тексту та мелодії гімн уперше був у 1865 р. у збірці «Hymns Ancient and Modern», причому одразу в обох мовних версіях – латинській та англійській.

Англійський автор перекладу повністю зберіг метрику оригіналу. Нам довелося метрикою пожертвувати, це продиктовано різницею між латиною та українською. Проте мелодичний рисунок ми зберегли повністю, на противагу, наприклад, німецькому перекладу, в якому ввели один додатковий склад у третій строфі. Це означає, що порівняно з оригінальною мелодією рисунок залишився незмінним, за винятком ліг.

Гімн був надзвичайно популярним в адептів Оксфордського руху, саме звідти він потрапив і в Римську Церкву. Не останню роль у цьому процесі зіграли латинська мова, католицьке походження тексту, елементи григоріанської мелодики. В Римсько-Католицькій Церкві довгий час цей спів не мав, із кількох причин, літургійного статусу, але про це надто довго розповідати. Цікавих відсилаємо до циклу «Promusica», в якому в майбутньому, бо цикл тільки розпочато, це питання буде обговорене.

Не будемо більше тягнути. Представляємо тим, хто ще не здогадався: гімн «Veni, veni Emmanuel».

Охочі можуть знайти у YouTube сотні відеороликів з цим співом – латиною, англійською, німецькою, іспанською та іншими мовами. Настійливо рекомендуємо вам свіженький відеоролик хору київського кафедрального хору «Inspiratum» – не пожалкуєте.

Англійці мають кілька перекладів «Veni» (один із них – славнозвісний «O come, O come, Emmanuel»), німці – 4 переклади і ще кілька парафраз, не бракує перекладів і на інші мови. А ось переклад на українську, публікується вперше.

1. Емануїле, о, скоріш прийди,
Ізраїля з ярма освободи!
Народ Твій стогне у вигнанні, –
Зійди, Син Божий, в падоли земні!

Приспів:
Радій, радій, Ізраїлю, радій:
Рождається тобі Спаситель Твій!

2. Прийди, Єссея паросток, прийди,
Свій люд нещасний виведи з біди!
З ворожих вирви нас пазурів,
З безодні возведи нас, злидарів!

3. Прийди, прийди, о Сходе з висоти,
Тих, що Тебе чекають, освіти!
З нічної хмари світ цей звільни,
Похмурий морок смерті розжени.

4. Зійди, о ключ Давидів, з вишини
В Небесне Царство двері відчини,
Безпечну путь до нього вкажи,
Від шляху зла свій люд убережи.

5. Прийди, прийди скоріш, о Адонай,
Який ласкаво на горі Синай
Закон народу вишній свій дав,
У славі вічній перед ним постав.

Тепер головне: Є СМІЛИВЦІ ОЗВУЧИТИ? Чекаємо на відео, аби опублікувати їх на сайті Підкомісії у справах літургійної музики.

Анатолій Оліх