07. Заспіваймо єретичної?

Абсолютно недопустимо, аби літургійна пісня містила богословські помилки чи неточності. Це зрозумілий постулат, який не підлягає обговоренню. Проте, як виявилося, він очевидний не для всіх: у наші пісенники вкралося досить багато пісень, які суперечать віровченню Католицької Церкви.

Деякі з помилок, які можна знайти в них, менш серйозні, але деякі з них навіть підпадають під визначення єресі. В більшості своїй помилки походять з неретельності авторів та перекладачів чи з незнання богослов’я і того, чим є Меса та що в ній відбувається.

Тож сформулюємо ще одну із найважливіших ознак літургійності пісні: ВІДПОВІДНІСТЬ КАТОЛИЦЬКОМУ ВЧЕННЮ.

Про це говорить конституція «Sacrosanctum Concilium», п. 121, і одразу дає практичний рецепт, як цього досягти: «Тексти, призначені для сакрального співу, мають узгоджуватися з католицьким вченням, і найбільше їх треба черпати зі Святого Письма та з літургійних джерел».

Розглянемо на прикладах. Оскільки більшість наших католицьких пісенників дотримуються, скажемо прямо, кепської концепції друкувати пісні без вказування джерела, часом важко встановити, чи ці помилки містилися вже у джерельному тексті, чи їх створив невмілий перекладач. Гарний приклад, який у плані наведення джерел подав пісенник «Вгору серця» (Київ, 2006, він має низку інших недоліків, але ми зараз не цю тему обговорюємо), на жаль, залишається чи не єдиним. Тому будемо просто наводити назви пісень. Не будемо розбирати інших аспектів (смислового, логічного, літературного, музичного і т.п. – це теми для наступних публікацій), тексти наводитимемо з усіма їхніми помилками, розглядатимемо тільки богословський аспект.

На полях зазначимо: та й чи варто витрачати час на пошуки, хто конкретно помилився, коли вже відомо, що ця пісня не надається для використання в літургії?

Ось пасхальний гімн «Алілуя! Ісус Господом є». У ньому є такі рядки:

«О, як безцінна ця жертва,
якою знищене пекло».

То що, виходить: пекла вже не існує?! Ні, це – єресь, правда є іншою: «Вчення Церкви стверджує існування пекла та його вічність» (ККЦ, 1035 і далі, читайте самі).

Пісня «О прийми, Всевишній Боже». Перша строфа:

«О прийми, Всевишній Боже,
жертву цю вина і хліба.
Ти її вчинити можеш
Кров’ю й Тілом свого Сина».

Слово «можеш» навіює думку що перемінення дарів відбувається не завжди, тобто під час якоїсь Меси хліб і вино можуть і не перемінитися у Тіло і Кров Христові, що це залежить від «настрою» Бога. Це приклад халтури перекладача, адже в оригіналі: «що невдовзі Тілом стануть і Кров’ю святою Твого Сина».

Можна зустріти не настільки очевидні, проте не менш значні, невідповідності пісні істинам католицького віросповідання. Пісня «Сонце погасає», рефрен: «Господи, Спасе люду, Ти стільки літ рятуєш світ!» Катехизм же чітко учить: «Жертва, яку Христос приніс на Хресті РАЗ І НАЗАВЖДИ (підкреслення наше), залишається назавжди актуальною» (ККЦ, 1365, 1366, 1367 і далі).

А ось свіженький приклад: Гімн всесвітнього дня молоді «Блаженні милосердні». Тут теж маємо приклад неретельності перекладача. Порівняйте: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5, 7) і «Блаженні милосердні, бо лиш вони зазнають в Бога милосердя» (пісня).  Слово «лиш», введене перекладачем, фактично перекреслює інші 8 євангельських блаженств.

Є ще інші пісні, в яких висловлюються єретичні або сумнівні з точки зору католицького віровчення твердження. Їх виконувати під час Меси – і це цілком зрозуміло – не можна. Та й поза Месою не варто.

Анатолій Оліх