Ante oculos tuos
М.: польська, поч. ХХ ст.
Т.: св. Августин, поч. V ст.
П. з лат.: Анатолій Оліх
1. Пред очі Твої, Господи, провини наші несемо,
І кари, прийняті нами,
Порівнюючи, поряд кладемо.
2. Коли дивимось на зло, яке ми вчинили,
То бачимо, що страждаємо набагато менше,
Ніж заслужили.
3. Адже скоєне нами важче набагато
За легкість тягаря, який ми
Змушені приймати.
4. І хоч за переступи свої несемо покарання,
Та все ж гріхи чинити
Вперто не полишаємо бажання.
5. Хоч слабкість наша Твоє бичування на нас накликає,
Та все ж у проступках наших
Жодних змін немає.
6. Душа хвора мучиться за кожен скоєний злочин,
Але шия перед Тобою
Ніяк зігнутися не хоче.
7. Життя у болю стогне і зітхає,
Але у своїх учинках
Нічого не міняє.
8. Ми не виправляємося, якщо Ти чекаєш,
Але не можемо перетерпіти,
Якщо Ти караєш.
9. Коли нас виправляєш, плачемо над своїми ділами,
Та після напоумлення забуваємо все, що хвилю тому
Омивали сльозами.
10. Як простираєш руку, клянемося зробити,
Але як тільки меч опустиш, забуваємо негайно
Про свої обіти.
11. Коли нас караєш, просимо пощадити,
А як пощадиш, провокуємо знову
Карами нас бити.
12. Ось перед Тобою ми, винуватці, сповідаємося, Господи Боже,
Бо знаємо: якщо не простиш, то по праву
Погубити нас можеш.
13. Хоч не заслуговуємо, дай нам те, що просимо, Отче наш у небі,
Ти, котрий сотворив із нічого тих, що зараз
Моляться до Тебе.
Далі рецитують:
Через Христа, Господа нашого. Амінь.
